RSS    .:::25.06.2017 :::.   





Rambler's Top100 Rambler's Top100

 

::::: Економіка :::::

    У лютому 1932 року за рішенням ІV позачергової сесії ВУЦВК на території України було запроваджено обласний адміністративно-територіальний поділ. Однією з п’яти областей, утворених в Україні, була і Одеська. Тоді до її складу ввійшли чотири міста обласного підпорядкування – Одеса, Кіровоград, Миколаїв, Херсон та 46 районів.

    Роль та місце (економіки) Одещини в економічному потенціалі країни можна визначити за періодами формування і нарощування економічного потенціалу області та об’єктами, що з’являлись у той чи інший час.

    Під час утворення Одеської області значними темпами розпочав розвиватися економічний потенціал області. Створювались нові підприємства, а старі технологічно оновлювались. Так, у роки першої 5-річки (1928-1932) було побудовано 54 великі підприємства. Це зумовило якісні зміни у характері промислового виробництва. В цілому промислові підприємства у 1932 році виробили продукції на суму понад 750 млн.крб. або майже у 4 рази більше, ніж у 1927-1928 господарському році. Одеська область поступово перетворювалась у край високорозвинених промисловості та сільського господарства.

    На її території нараховувалось 3647 колгоспів. Сільське господарство перетворювалось у високомеханізоване виробництво: 89 МТС області мали на озброєнні майже 5000 тракторів та іншу сільськогосподарську техніку.

    Місце області у сільськогосподарському виробництві можна охарактеризувати таким показником. Колгоспи та радгоспи Одещини у 1932 році зібрали на 20 млн. пудів хліба більше, ніж у 1931 році. У 1931/1932 господарському році в області було засіяно 1,5 млн. гектарів найціннішої продовольчої культури – пшениці, що складало 24% усіх посівів озимої пшениці в Україні. Поряд з розвитком промисловості та сільського господарства вирішувались питання соціального розвитку, перш за все, перетворення Одеси у великий культурний освітній та курортно-рекреаційний центр держави. Тільки за роки першої п’ятирічки в одеських здравницях було введено 4300 нових місць замість 3500, передбачених п’ятирічним планом.

    У ці ж роки значно розширилась мережа середніх спеціальних та вищих навчальних закладів. У 1932 році в місті Одеса нараховувалось 18 вузів, в яких навчались 18,5 тис. студентів, 29 технікумів.

    Розвивалась мережа культурно-просвітницьких закладів – театрів, клубів, кінотеатрів, бібліотек, а також засобів масової інформації. На Одещині видавались 3 обласні та 50 багатотиражних газет.

    Забезпечення успішного виконання першого п’ятирічного плану стало основою створення фундаменту економіки області.

    У другій п'ятирічці (1933-1937 рр.) на Одещину було покладено завдання забезпечити приріст промислової продукції у 2-2,5 раза, насамперед, за рахунок різкого збільшення випуску верстатів, продукції металообробних підприємств, устаткування для залізничного транспорту, сільськогосподарських машин, запасних частин, виробів легкої та харчової промисловості, освоєння нових видів продукції.

    Комплексні завдання з реконструкції діючих та будівництва нових цехів вирішували колективи провідних заводів Одеси – верстатобудівного ім. В.І. Леніна та сталепрокатного ім. Ф.Е. Дзержинського. Колектив реконструйованого у роки першої п’ятирічки заводу підйомно-транспортного устаткування ім. Січневого повстання розпочав працювати на нових виробничих потужностях.

    Продовжує формуватись та удосконалюватись адміністративно-територіальна система країни. У кінці 1937 року із складу Одеської області виділилась Миколаївська область.

    Одним із найважливіших завдань економічного розвитку держави було вивільнення її від імпортної залежності. Колектив верстатобудівного заводу ім. В.І. Леніна був мобілізований на створення нових конструкцій високопродуктивних верстатів, які перевищували за своїми технічними показниками закордонні аналоги. В освоєнні виробництва нових машин , механізмів та устаткування значну роль відігравали колективи заводів: ім. Січневого повстання, який освоїв виробництва п’ятнадцяти – та сорокап’ятитонних кранів; ім. Жовтневої революції, який забезпечував сільське господарство новими восьмикорпусними тракторними плугами; ім. Червоної гвардії, який перейшов на випуск потужних газогенераторів, та колективи багатьох інших підприємств.

    Важливим підсумком другої п’ятирічки стало завершення реконструкції промислових підприємств області, обсяги валової продукції якої зросли у 2,2 раза. Питома вага промисловості в загальному обсязі народного господарства області досягла 50 відсотків. Був зроблений великий крок до перетворення Одеси у великий промисловий центр: до кінця 1937 року в місті нараховувалось 40 великих підприємств з 75 тис. робітників та службовців. Зміцнювалась матеріально-технічна база сільськогосподарського виробництва.

    У ці роки були побудовані десятки нових санаторіїв та будинків відпочинку, поліклінік та лікарень, шкіл та дитячих садків. В області було здійснено загальнообов’язкове початкове навчання на селі та семирічне – у місті, кількість середніх шкіл зросла майже у 8,5 раза, кількість студентів у вузах зросла до 27 тис. чоловік. Світового значення здобули досягнення вчених Одеси, зокрема офтальмолога академіка В.П. Філатова. Невпинно розширювалась мережа культурно-просвітницьких закладів, розвивалось мистецтво. До кінця 1937 року в Одесі діяли 7 театрів, а у селах області – 62 великих районних Будинків культури, більше 1000 сільських клубів. Були побудовані 3 Палаци піонерів, щорічно до 100 тисяч школярів відпочивали у піонерських таборах та на оздоровчих майданчиках. 

    Завданнями третього п’ятирічного плану для області передбачалось збільшити загальний обсяг промислового виробництва до 2,2 млрд. крб., значно збільшити випуск продукції машинно - та верстатобудування, технічне переозброєння багатьох заводів та фабрик, будівництво в Одесі ТЕЦ потужністю  25 тис. кВт. Намічалося значне збільшення товарів широкого вжитку, розширення асортименту продуктів харчування.

    Великі народногосподарські проблеми необхідно було вирішувати транспортній галузі. Чорноморське морське пароплавство до кінця третьої п’ятирічки повинно було збільшити перевезення вантажів у півтори рази. Енергоозброєність праці в Одеському порту підвищувалась більше, ніж на 80 відсотків, а продуктивність праці – у 2,5 раза. Були передбачені асигнування на житлове будівництво та розвиток комунального господарства Одещини у розмірі 290,3 млн. крб. У містах та селах у ці роки намічалось побудувати 334,8 тис. кв. м. житла.

    На передові рубежі технічного прогресу впевнено виходив колектив одеського верстатобудівного заводу ім. Леніна. У 1940 році він освоїв 86 типорозмірів нових верстатів, у тому числі шестишпиндельні алмазо-розточувальні, які раніше завозились з-за кордону. 

    Йшов постійний процес оновлення продукції, зняття з виробництва застарілих виробів. Завод ім. Жовтневої революції, наприклад, почав виробництво нових плугів та деяких інших ґрунтообробних машин, завод ім. ХУI партз’їзду налагодив виробництво пресів потужністю до 35 тонн.

    Таким чином, за роки третьої п’ятирічки промисловість Одещини зробила ще один крок вперед у своєму розвитку. Ще більше зросла питома вага машинобудування. Тільки металообробні заводи дали у 1940 році продукції на 618 млн.крб., або більше однієї третини загального обсягу продукції промисловості Одеси.

    Нелегким для Одещини був період відновлення господарства, зруйнованого війною з німецько-фашистськими загарбниками. Але і з цим завданням одесити з допомогою держави справились. 

    У жовтні 1944 р. відновились планові перевезення військових та народногосподарських вантажів на лініях Одеса – Поті – Батумі, Одеса - Констанца – Варна, Одеса – порти Дунаю. На початку 1945 року вантажообіг Одеського порту досяг довоєнного рівня. Швидкими темпами було введено в дію Одеську залізницю. У травні 1944 року було відновлено залізничний рух на лініях Одеса – Київ та Одеса – Москва. З цього часу з інших республік почали надходити потяги з народногосподарськими вантажами для відродження економіки Одеської області. 

    Швидко відновлювався один з найбільших на Чорному морі судноремонтних заводів - ім. 50-річчя Радянської України.

    Вже у 1945 році промисловість області виробила продукції на суму 249 млн.крб. Заводи ім. Жовтневої революції, ім. Січневого повстання, “Червоної гвардії”, ім. Старостіна, суперфосфатний та інші почали постачати народному господарству держави верстати, тракторні плуги, підйомні крани, лебідки для вугільних шахт, електровагонні ваги для металургійної промисловості, суперфосфат, сірчану кислоту. У 1945 році Одеським портом було перероблено 63 тис.тонн вантажів.

    Поряд з відновленням та значним збільшенням потужностей на діючих підприємствах передбачалось будівництво нових заводів – радіально- свердлильних та фрезерних верстатів, автоскладальний, кабельний, холодильного обладнання, пресів, поліграфічних машин. А у плані розвитку енергетичної бази – будівництво Одеської ТЕЦ, відновлення районних електростанцій.

    На кінець 1946 року Одеський порт перевищив довоєнний рівень за обсягами оброблених вантажів. У цьому ж році завод ім.Жовтневої революції випустив 16 тис. тракторних плугів та 500 тис. лемехів. Дав першу продукцію завод радіально- свердлильних верстатів ім. В.І.Леніна.

    У 1946 році вперше вийшла на промисел китобійна флотилія “Слава”. Цим було покладено початок радянському китобійному промислу в Антарктиці. 

    Уже перший рік четвертої п'ятирічки приніс вагомі результати: приріст машинобудівної продукції Одещини склав 200% у порівнянні з 1945 р., харчової – 175%, легкої та місцевої – 245%.

     За обсягами виробництва промислової продукції Одещина у 1947 році зайняла друге місце в Україні.

    У 1948 році за врожайністю та валовим збором зернових культур область перевищила показники довоєнного, 1940 року. Хліба здали державі на 20 млн.пудів більше, ніж в останньому передвоєнному році. За два роки післявоєнної п’ятирічки в області було відновлено та введено в експлуатацію майже 400 заводів та фабрик. Виробництво промислової продукції у порівнянні з 1945 роком збільшилось у 12 разів.

    За період виконання четвертого п’ятирічного плану в народному господарстві області відбулись якісні зміни, розвиток отримали перспективні галузі промисловості. Наприклад, питома вага металообробки у 1950 році перевищила довоєнний рівень у 6 разів. Багато підприємств налагодили випуск нової техніки. Завод радіально-свердлильних верстатів виробив вперше у країні унікальні радіально-свердлильні автомати та вертикально-розточувальні напівавтомати для шліфування блоків циліндрів. Завод ім. Кірова освоїв серійний випуск координатно-розточувальних верстатів підвищеної точності. На заводі ім. Старостіна розпочалось виробництво унікальних 100-тонних електровагонних вагів для металургійної промисловості. Перевершив довоєнний рівень за технічним озброєнням завод ім. Жовтневої революції, який почав масове виробництво потужних тракторних плугів. Значним технічним досягненням стало створення на заводі ім. Січневого повстання крану К-253 - машини великої вантажопідйомності, на пневматичному ходу з дизель-електричним приводом на постійному струмі. 

    За роки четвертої п’ятирічки в Одесі виникли нові галузі промисловості – автомобільна, нафтопереробна, хімічна. У 1950 році значних успіхів досягли працівники китобійної флотилії “Слава”, транспортної галузі. Одеський морський торговельний порт перевищив довоєнний рівень за вантажообігом у 1,5 раза, на залізниці значно зросли вантажоперевезення, покращилось обслуговування пасажирів. 

    Було побудовано 25 нових вокзалів, тому числі на станціях Котовськ, Мардарівка, Роздільна, Сербка та інші. 12 липня 1952 року відбулось відкриття нового вокзалу станції Одеса – Головна. 

    У цей же період були відкриті нові вузи – вище інженерно-морське училище та гідрометеорологічний інститут. У 18 вузах міста навчалось понад 40 тис. студентів, а у 34 технікумах та інших спеціальних навчальних закладах майже 45 тис. учнів. Мережа науково-дослідних установ перевищила довоєнний рівень.

    На початок 50-тих років на передові рубежі технічного прогресу вийшли верстатобудівники Одещини. Вони освоїли виробництво багатошпиндельних радіально-свердлильних, алмазно-розточувальних та спеціальних верстатів з гідравлічним управлінням. Успішно працювали одеські транспортники, зокрема залізничники та моряки. На кінець 1952 року обсяги вантажоперевезень пароплавством зросли майже у три рази у порівнянні з 1940 роком.

    У лютому 1954 року остаточно сформувались межі Одеської області, коли за Указом Президії Верховної Ради СРСР відбулась зміна тодішніх територіальних меж України. Від Одеської області відійшло 9 районів до Миколаївської та Кіровоградської областей, водночас до неї влилися всі райони колишньої Ізмаїльської області. В результаті територія області значно розширилась, зросла чисельність населення та кількість національностей. Перед областю постало завдання з підйому та подальшого розвитку економіки, соціальної інфраструктури нових районів, які певний час були під владою румунів. 

    До кінця 50-х років були побудовані нові та реконструйовані діючі промислові підприємства, виконано великий обсяг робіт з механізації і автоматизації виробничих процесів. Валова продукція всієї промисловості області у порівнянні з довоєнним часом зросла у 2,7 раза, машинобудівельної та металообробної - у 2,1 раза, текстильної – у 4,1раза, швейної – у 2,3 раза, харчової – у 3,1 раза, шкіряно-хутрової та взуттєвої – у 3,5 раза, виробництво будівельних матеріалів збільшилось у 4 рази, мінеральних добрив – у 2,3 раза. 

    За цей період підприємства машинобудування освоїли випуск нових типів машин та устаткування: шахтних та гірничо-рудних лебідок, кранів на пневматичному ходу, холодильних установок, ковальсько-пресових машин, приводів та засобів автоматики, устаткування та апаратури для газоплазматичної обробки металів та металізації виробів, верстатів і машин високої точності та продуктивності.

    Тільки у 1957-1958 роках було здійснено проектування і освоєно виробництва 310 нових видів верстатів та іншого устаткування.

    У 1958 році 5 Одеських підприємств – завод ім. Кірова, ім. Січневого повстання, “Кінап”, ім. Жовтневої революції, “Холодмаш” – з успіхом демонстрували свої досягнення на Всесвітній промисловій виставці у Брюсселі (Бельгія) та на виставці в Осаці (Японія).

    За період дій територіальної системи управління економікою у рамках раднаргоспів були побудовані найбільший в області ливарний завод “Центролит” в Одесі (1962р.), який повинен був забезпечити потреби машинобудування в чавунному та сталевому литві.

    До середини 60-х років закінчилась реконструкція та технічне переоснащення майже всіх промислових підприємств області. Були введені в дію 35 нових заводів та фабрик. Обсяги виробництва валової продукції у всіх галузях зросли на 73%, зокрема у машинобудуванні – у 2,1 раза.

    У післявоєнний час значними промисловими центрами, крім Одеси, стали Ізмаїл, Балта, Ананьїв, Білгород-Дністровський, Котовськ, Роздільна та багато інших населених пунктів області. Так, наприклад, судноремонтний завод, який виріс в Ізмаїлі на місці старих майстерень, став одним з найсучасніших підприємств Міністерства морського флоту СРСР. У 1965 році в Ізмаїлі був введений в дію целюлозний комбінат, який був оснащений найсучаснішим устаткуванням. У Балті в результаті реконструкції швейного виробництва була створена велика швейна фабрика, реконструйований меблевий комбінат. У Котовську виріс великий комплексно-механізований цукровий завод. 

    Після 1965 року будівництво великих промислових об’єктів в області у масовому порядку вже не велось. У 60-ї роки були введені в дію великі електротехнічні (“Електронмаш” – 1966р.) та верстатобудівні (“Мікрон”-1967р.) підприємства машинобудування.

    Важливою галуззю, яка визначала спеціалізацію Одещини стає морський транспорт. У 50-70 роках тут відбулись великі перетворення. Був розширений і реконструйований Одеський порт, відкрито новий морський вокзал з пасажирським комплексом. Розгорнулось будівництво Білгород- Дністровського порту. Високими темпами розвивався морський транспорт. Вантажообіг ЧМП у 1955р. збільшився більше ніж на третину. Обсяги вантажів настільки зросли, що виникла необхідність у споруджені поблизу Одеси ще одного морського порту. Такий порт, який назвали Іллічівським, був побудований на Сухому Лимані, в 30 км від Одеси. У травні 1958 року він почав вантажні операції, а вже у 1959 – переробив більше ніж 1,2 млн.тонн вантажів. У післявоєнні роки Одеса стала великою базою рибопромислового флоту. Восени 1959 року з одеського порту вийшла у рейс друга китобійна флотилія “Радянська Україна”.

    Вже у 1965 році Іллічівський порт переробив вантажів на 85% більше, ніж Одеський. Через Одеський, Іллічівський, Ізмаїльський та Ренійський порти проходив основний потік експортно-імпортних вантажів країни.

    Важливою транспортною артерією, що забезпечувала економічні зв’язки СРСР з багатьма країнами, став Дунай. На долю Радянського Дунайського пароплавства припадало до 40% усіх перевезень на Дунаї.

    В середині 70-х років завершилось спорудження другої черги Іллічівського порту та другого блоку цехів Іллічівського СРЗ. У наступні роки вступив в дію контейнерний термінал, на СРЗ був створений перший у країні великий контейнерний цех з виробництва великовантажних контейнерів міжнародного стандарту.

    Восени 1976 року в акваторії Іллічівського порту почалось спорудження першої в країні міжнародної поромної переправи Іллічівськ – Варна, яка після її пуску стала найбільшою у Європі морською поромною переправою.

    Одним з найбільших підприємств Іллічівська став морський рибний порт, що був побудований у 1970 році на північному березі Сухого Лиману. За короткий час новий порт Чорноморського виробничого об’єднання рибної промисловості “Антарктика” (було створено у 1972 році) став потужною базою з обробки великотоннажного промислового та транспортного флоту. На той час до порту були приписані рибопромислові бази “Радянська Україна” та “Восток” – флагман радянського риболовного флоту, що повною мірою давало уявлення про значення порту. 

    Ще однією важливою подією для Одещини та для країни став початок будівництва у 1973 році на березі Григорівського лиману порту з перевалки хімічних вантажів, який з часом став одним з найбільших портів у державі. Одночасно тут були побудовані місто та велике хімічне підприємство – Одеський припортовий завод, який став одним з флагманів економіки регіону. І сьогодні порт Южний вважається одним з найперспективніших на Україні.

    У 70-80-их роках помітно розширювалась галузева структура господарства області, виріс культурний та науково-технічний потенціал. Колективи вузів, науково-дослідницьких установ та конструкторських бюро, Південного наукового центру Академії наук України вирішують найважливіші проблеми в галузі суспільних наук і техніки, медицини та астрономії, селекції сільськогосподарських культур, біології південних морів та мікробіології, хімії та фізики. Заслужену славу мають одеські курорти, де щорічно відпочивало та лікувалось понад 300 тис. чоловік. Одещина стала великим центром міжнародного туризму.

    У 80-і роки продовжувалося введення в дію нових промислових підприємств, зокрема з вироблення продукції кінцевого споживання. В 1981 році почав працювати Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів. 

    У цей період розпочався процес перенесення низки виробництв та допоміжних ділянок за межі Одеського промислового вузла в малі міста та селища, створення філіалів відповідних підприємств. Найбільш виразно ця тенденція проявлялася для машинобудівних та швейних підприємств. Тривав прискорений розвиток машинобудування та хімічної промисловості при скороченні питомої ваги харчової та легкої промисловості. При цьому більша частина нових машинобудівних підприємств відрізнялась високою металоємністю та істотною енергоємністю в метало- та енергодефіцитному регіоні, яким є Одещина. Компенсувати дефіцит електроенергії повинна була Одеська атомна ТЕЦ, що будувалась у 1982 – 1986 роках у м. Теплодарі. Після зупинки її будівництва виникла нагальна потреба у переорієнтуванні галузевої структури промисловості регіону на енергозберігаючі виробництва.

    Значна увага приділялась поліпшенню умов життєдіяльності регіону. Генеральні плани розвитку, зокрема м. Одеси, що розроблялись у другій половині 60-х років та в кінці 80-х, були націлені багато в чому на вирішення соціальних проблем. Вони передбачали стримування будівництва нових промислових підприємств, винесення низки діючих, але екологічно небезпечних виробництв чи їх частин за межі міста, значне розширення сфери обслуговування, без чого не уявлялось можливим зробити місто Одесу та прилеглі території курортною зоною, центром туризму, лікування та відпочинку.

Дата оновлення : 15.03.2005

 
 

 



 




 

 Розробка, дизайн та розміщення: КП "Обласний інформаційно-аналітичний центр" © | телефон (0482) 429820 | 2011 р.